LvNews | Dashboard

Матеріал

11:13 22.06.2023 1909

Заголовок

Постійне посилання: http://lvnews.org.ua/post/view/1687421636-remark---zhittya-yak-sucilna-viyna

Підзаголовок

Короткий опис

Текст

<div class="xdj266r x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs x126k92a">
<div dir="auto">Ще не так багато років тому 22 червня у всіх календарях однієї шостої земної суші позначався виключно, як день початку Великої війни, вирваної з контексту Війни світів.</div>
<div dir="auto"> </div>
<div dir="auto">І мало хто згадував того дня людину, чиє життя не можливо уявити не в контексті війни. Бо життя його – суцільна війна. У прямому сенсі – на полі бою. У переносному – з жінками, цензорами, алкоголем і, здається, із самим собою, чи то пак зі своїми страхами і відчуттям марності своїх надій.</div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto"> </div>
<div dir="auto">22 червня 1898-го, 125 років тому, народився Ремарк. Ерік Пауль чи Ерік Марія, як він став величатися через двадцять років по народженню, змінивши друге ім’я на честь померлої матері.</div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto"> </div>
<div dir="auto">Зізнаюся, не відаю чи теперішнє покоління 16-18-20-річних читає Ремарка. Зрештою, кожному своє. Комусь треба, комусь – ні. Хоча Ремарка нині знову екранізують і знову видають. Щоправда, сприймаємо ми - хто читає і хто перечитує - його війну вже через призму війни своєї.</div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto">Для багатьох народжених ще в СРСР існує якщо не культ Ремарка, то, щонайменше велика повага до нього. І це навіть трохи дивно. Зазвичай, розпропагандованих письменників-антифашистів читаючий люд не особливо шанував. Тут – інше. Чесність Ремарка не могла присипати ідеологічною пилюкою жодна агітмашина.</div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto"> </div>
<div dir="auto">І ще одне. Втрачене покоління письменника так легко перегукувалося із втраченим поколінням радянської молоді. Не комсомольських прилизаних мудаків-активістів з їхніми саунними піонервожатими, а нормальних пацанів і дівчат, чиї ще дитячі нерви вібрували, як струнами гітар. Мені цікаво, чи намагався хтось проаналізувати, скільки в Союзі видавали Ремарка до 1979 року і скільки після, тобто до часу, коли з Герату та Кандагару полетіли на Батьківщину «чорні тюльпани» із першим «цинком», а на вулицях почали з’являтися перші представники втраченого покоління 80-их – афганці.</div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto"> </div>
<div dir="auto">Через кілька років, уже в епоху горбачовської напівгласності, «Комсомолка» опише одну історію. Молодий інвалід-афганець приходить, не пригадую, чи то до чиновника, чи то до якогось головного лікаря по допомогу. На що той йому: «А я тебе в Афганістан не посилав». Як же по-ремарківськи звучить ця історія. І як же ж страшно не хочеться, аби вона повторилася колись у нас після Перемоги.</div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto">У кожної людини є свій вік. У кожного віку є свої книги. І є свій Ремарк. Якось так сталося, що першою книгою письменника для мене в глибокій юності чомусь стала не «Три товариші», як у переважної більшості моїх ровесників, а «Життя в борг». Ніжна і печальна. Про любов і смерть. Якраз на не окріплі мізки молодого чоловіка у віці, коли ще погано розрізняєш колір жіночих очей, бо трохи соромишся у них дивитися, а коли перший сором спадає, дивишся зовсім не в них. І ще не до кінця розумієш слова Еріха Марії: «Ніколи, ніколи і ніколи не видасться жінці смішним те, що ти робиш заради неї».</div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto"> </div>
<div dir="auto">А потім настає час мускулинного Ремарка, який вчить бути чоловіком, трохи грубуватим з усіма, як тоді здається, необхідними атрибутами справжнього мужика: війною, картами, друзями («Поки живий твій друг – нічого не страшно»), алкоголем і жінками. Де почасти ставлення до них різко змінюється – від ніжно-романтичного до зверхньо-повчального: «У чоловіків куріння – потреба, у жінок – кокетство».</div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto">І коли ти отримуєш першого одкоша від панни, яка, дурепа, не зрозуміла, що ти найкращий – знову згадуєш його слова: «Страждання любові не можна перемогти філософією – можна лише за допомогою іншої жінки».</div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto"> </div>
<div dir="auto">Ти вже дорослий і пафосний. А всі жінки не твої тільки тому, що ти сам цього не хочеш. Тільки потім, коли отримавши, все, що тобі було треба і вперше зрадивши «єдиному вічному коханню», ти заспокоюєш своє кришталеве сумління так само по-чоловічому і так само пафосно: «Людське життя тягнеться надто довго для однієї любові».</div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto"> </div>
<div dir="auto">Дивно, але помітний пафос багатьох Ремаркових сентенцій не виглядає штучним. А відтак – якийсь по-дитячому щирий і не вульгарний.</div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto">Рано чи пізно, до понять честі, дружби, кохання, хоч не хоч, пришивається поняття грошей. І коли ти молодий, зрештою у будь-якому віці, раз на раз не доводиться. Що там пояснювати. Але коли у кишенях свище вітер, заспокойте себе Ремарком: «Усе, що можна заплатити за допомогою грошей, обходиться дешево».</div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto"> </div>
<div dir="auto">Все життя Ремарка – втеча і пошук. Як буквально, так і в переносному значенні. Його гнали з рідної країни і палили його книги. А він десь марив нею. Він утікав від ексцентрики однієї жінки, щоб тонути в ще більшій ексцентриці іншої. Він пив з горя від безгрошів’я і з радощів, коли «На західному фронті без змін» почало давати рекордні тиражі і нечувані для молодого письменника гонорари.</div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto">Його щирого, житейського, романтичного пафосу ніколи не любили ті, для кого пафос – це штучність, зумовлена стилем життя. Бо не могли зрозуміти, що навіть перемога у війні залишає по собі біль втрат і судоми страждань.</div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto"> </div>
<div dir="auto">Нині, промотавши планетою не один рік життя, я вже відчуваю трохи іншого Ремарка. Того, в якого на романтизм накладається досвід. Досвід, який, утім, не обов’язково і не завжди породжує цинізм. Хоча, дідько забери, як без нього.</div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto"> </div>
<div dir="auto">Ремарк чітко розрізняв мовчазний розмисел від сцикливого мовчання, героїзм від бравади, насмішку від усмішки. Вважав, що сміх над ворогом теж може бути зброєю, що, власне, українці доводять у нинішній війні.</div>
</div>
<div class="x11i5rnm xat24cr x1mh8g0r x1vvkbs xtlvy1s x126k92a">
<div dir="auto"> </div>
<div dir="auto">Тільки попри сміх таки мусить бути дія. Певно, недаремно пацифіст Ремарк згадував старе солдатське правило: «Дій, поки ніхто не встиг тобі заборонити».</div>
</div>

Додатково

Джерело

Посилання на джерело

http://

Автор

Перегляди

SEO

Ключові слова

Опис

Редагувати матеріал форма редагування матеріалу

Матеріал

Додатково

SEO

Головне зображення

Публікація

Статус

Оприлюднити

Категорії

Зв’язані матеріали

Теги & SEO

RSS

Підтвердження

В кошик

Langdon's Birthday

Frodo Updated His Profile

Nora Joined Mailing List

Cron Job 254 Executed