LvNews | Dashboard

Матеріал

09:27 07.01.2025 444

Заголовок

Постійне посилання: http://lvnews.org.ua/post/view/1736234859-providna-rol-virmen-v-istorii-lvova

Підзаголовок

Короткий опис

Текст

<p><strong>Львівські вірмени, які у XVI-XVII століттях становили третину усього населення «міста в мурах», мали неабиякий вплив на економічне та культурне життя Львова. Королі Речі Посполитої, зокрема Сигізмунд I, прихильно ставилися до вірменської громади, наказуючи у своїх декретах, аби «вірмен понад право і справедливість не обтяжувати» і поводитися з ними, як прийнято щодо людей католицької віри. Львівські вірмени, покладаючись на підтримку короля, затято боролися з засиллям «католицької нації». 1518 року виникла суперечка щодо місця засідання вірменського суду, і міські райці відмовились пускати вірменських старшин до зали, де зазвичай засідав міський суд. Король Сигізмунд I наказав райцям надати вірменам для засідання їхнього суду приміщення в Ратуші.</strong></p>
<p>Того ж самого 1518 року знаменита трагічна історія кохання вірменина Івашка і його служниці католички Софії, яких за шлюбний зв’язок за вироком львівського суду спалили на вогні, призвела до значних колізій між вірменською і католицькою громадами. У протестації вірмен до короля слушно вказувалося, що ця справа не входила до компетенції міського суду, який судив за Магдебурзьким правом, бо з юрисдикції вірменського суду на користь міського вилучалися лише чотири статті: питання нерухомості та її успадкування, насильницькі дії, вчинені у місті і на передмістях, вбивства чи поранення, а також крадіжки, де винною чи потерпілою стороною виступали вірмени. Провина ж Івашка Тихновича у святотатстві (sacrilegio) до цих чотирьох випадків не належала.</p>
<div id="google_ads_iframe_/56301415/zaxid_in_news_desktop_1(1-11)_0__container__">Король Сигізмунд I засудив дії райців і лавників, їх було визнано винними у недотриманні вірменського права. Королівський декрет наказував райцям сплатити до державної скарбниці 200 гривень і по 20 грошів кожному вірменинові, що мешкав у середмісті. Показово, що король скасував ухвалу міської Ради про заборону вірменам наймати служниць католицької віри, яку місто запровадило після згаданої трагічної події. Іншим декретом король накладав величезний штраф 10 000 гривень на ту сторону, яка порушить спокій у місті.</div>
<div id="idealMedia1601164" class="ideal-media"> </div>
<div id="google_ads_iframe_/56301415/zaxid_in_news_desktop_2(1-11)_0__container__">Історик Владислав Лозинський вважає, що львівський міський уряд «відчутно відпокутував цей чин дикої люті», тобто страту коханців Івашка і Софії, а мудрі вірмени скористалися ним для розширення своїх прав і самостійності від міста. Могли цим пишатися і відтоді спокійно дивитися в майбутнє, з огляду на величезний королівський штраф як загрозу для ймовірних порушників привілеїв вірменської нації.</div>
<div id="google_ads_iframe_/56301415/zaxid_in_news_desktop_3(1-11)_0__container__">Однак злагоди у стосунках з міською владою досягнути було вкрай важко, і невдовзі ще один привід до заворушень у місті з’явився тоді, коли старші вірменської громади не дали покарати свого члена, який «безсоромно і нахабно негідними словами» образив бургомістра.</div>
<p>Протиріччя між львівськими вірменами і «католицькою нацією» аж до прийняття ними Унії, були напружені не менше, аніж між українцями і католиками, але вірменам краще вдавалося відстоювати свої інтереси. Львівський римо-католицький архієпископ Ян Димітр Соліковський серйозно переймався питаннями співіснування різних національних громад, навіть видавши 1597 року на цю тему памфлет. Наголошуючи у ньому на тому, що вірмени у Речі Посполитій є прибульцями, архієпископ пропонує, аби стосунки між ними й поляками нагадували взаємини молодших братів зі старшими, головно через те, що вірмени, хоча й християни, але «не того визнання». Так що теорія «старшого брата» не новація в історії людства.</p>
<p>Вірмени постійно прагнули до рівності з католиками, і декрет короля Стефана Баторія 1578 року щодо вірмен був повною протилежністю аналогічного його декрету стосовно українців. Якщо українці позбавлялися усіх своїх прерогатив, підтверджених декретами попередніх королів, то вірмени навпаки фактично отримували рівноправність у місті з католиками. Соліковський, який тоді служив у королівській канцелярії, пояснював це тим, що, мовляв, новообраний король іноземець і «не може знати всього, що потрібно у державі».</p>
<p>Однак, королі, вочевидь, на те й королі, аби знати більше, аніж їхні піддані. Стефан Баторій розраховував стимулювати торгівельну діяльність «природжених купців» вірмен, аби податки від цієї діяльності більше поповнювали королівську скарбницю. Утім Соліковський мав певну рацію, коли доводив, що вірменська торгівля дорогими східними товарами чомусь не приносить істотної користі державі. Архієпископ демонструє свій неабиякий державницький розум і економічні знання, коли радить вірменським, та й усім іншим львівським купцям займатися не «зайвими та непорядними шинками», а тою ремісничою та торгівельною діяльністю, що розвивалася тоді у Німеччині, Італії та Іспанії.</p>
<p>Певну частину східних товарів у Львові називали «товаром вірменським», і так його занотовували в інвентарях і трансакціях. Це були передовсім предмети розкоші, власне ті, на яких Схід ніби ставив тавро своєї фантазії і художнього смаку. Килими, золоті візерункові гаптування, зброя, оздоблена коштовними металами і каменями, сагайдаки, калкани і т. п. – все це йменували «вірменським товаром».</p>
<p>Те, що вірмени спочатку лише привозили зі Сходу, згодом самі почали виробляти у Львові. Вони були дуже талановитими ремісниками, надаючи східним виробам місцевих рис, пристосовуючи їх до місцевого смаку і оздоблюючи на європейський взірець. Особливо досконалими були золотарями, і коли в другій половині XVII століття цехове золотарство у Львові цілковито занепало, вони, яких колись взагалі не приймали до цехів, знову підносять славу Львова у цій царині, опановуючи цілу галузь золотарства, власне ту, де могли виявити все те, що взяли зі Сходу, і до чого додали власної уяви у виробництві зброї, прикрас, одягу. Львівські сідлярі, лучники, гаптувальники, відомі далеко за межами міста, були здебільшого вірмени, лише в гаптуванні їм могли скласти конкуренцію українці.</p>
<p>Загалом не так легко було заручитися довірою цих мудрих вірмен, або чимось їх залякати. Спритні, бувалі по світі, багаті, завше потрібні, вони тішилися великою ласкою при дворі і потужною протекцією у шляхти, з якою деколи укладали трансакції на великі суми, випалюючи ліси на поташ, беручи в оренду цілі староства, даючи різноманітні позики.</p>
<p>Не дивина теж, що львівські вірмени не мали достатньої поваги до волоських господарів, яких саджали на трон і скидали з трону, і які вічно потребували грошей, вдаючись до вірменських грошових мішків. У радних актах є багато розписок, з яких видно, що гроші волоські господарі позичали не лише у вірмен, а й у поляків та українців.</p>
<p>Недаремно поет Себастіян Кленович називав львівських вірмен «талановитими мужами». Різнобічність їхнього таланту вражала, вони були здібні до всього: до гендлю, до ріллі, до ремісництва, до політичних інтриг і служби при дворі. Славною була їхня здібність до мов, так Лазар Слоньовський, який знав більше про світ з подорожей, аніж не один тогочасний географ із мап, володів 78 мовами. Чого лишень не потребував польський магнат із рідкісних дивовиж Сходу, коштовних виробів, без яких не міг обійтися: килимів, леопардових шкур, зброї, оздобленої золотом і коштовним камінням і т. п., - все це найкраще міг для нього добути вірменин, і не раз польські королі висилали львівських вірмен на Схід за золотими килимами або за розкішними наметами.</p>
<p>Посада перекладача у Львові мала таку вагу, важливість якої для міста важко переоцінити. Це були не лише тлумачі-драгомани, але й одночасно нотаріуси, які документально укладали всі оборудки між іноземними купцями. Якщо би хтось із купців забажав уникнути процедури укладання торгівельної угоди за участі перекладача, то це загрожувало конфіскацією усього товару. Та оскільки у ті часи панувала майже всезагальна законослухняність, підтримувана і власним сумлінням, і гонором купця, а також надзвичайною пильністю львівської влади, то таких випадків у радних актах не зафіксовано.</p>
<p>Від XVII століття перекладачами у Львові були виключно вірмени. У мурах такого міста як Львів, де або постійно мешкали, або у купецьких справах часто приїжджали іноземці з різних країн, і де, як розповідає Себастіян Кленович, у ратуші судилися «любечани, італійці, пруси, німці і нюрнберзці», знання європейських мов було доволі розповсюджене. В актах маємо багато свідчень про те, що поважні львівські містяни, головно купці, володіли італійською, французькою і німецькою мовами, утім східними мовами володіли лише вірмени, а ці знання були конче потрібні у купецьких оборудках міста, яке було головною торговицею, що зв’язувала значну частину Європи з найдальшими закутками Сходу.</p>
<p>Посада перекладача у Львові через свою надзвичайну важливість регламентувалася міським урядом. На чолі усієї перекладацької інституції стояв перший міський перекладач, який приймав присягу як громадський чиновник і виконував важливі функції, бо до його урядування належала не лише торгівельна, а й політична поліція. У його відповідальності було не лише стеження за тим, аби купці дотримувалися міських привілеїв загального складу, він контролював не лише виконання ярмаркових приписів, але й виконував місію політичну, наглядаючи за тим, аби під маскою купців до країни не проникали шпигуни.</p>
<p>У контракті, укладеному 1667 року між міською лонґерією і перекладачем (товмачем) вірменином Миколаєм Байдуловичем, обов’язок політичного стеження чітко прописаний. Цей контракт дає нам докладне окреслення інституції міського товмача. Перший пункт контракту під присягою покладає на нього обов’язок, «аби про всіх купців, які з товарами приїжджають до міста Львова, знав і шпигунів, які під виглядом купців до королівства для стеження або якихось інших дій, конституціями коронних сеймів заборонених, прибувають, виявляв і від них застерігав, і якби таких шпигунів виявив, урядові міському і гродському про них повідомляв і пересторогу давав.</p>
<p>Також, аби купці чужоземні і з інших міст не порушували права загального складу для Львова і його не обминали і не проїжджали пильно надзирав, про порушників довідувався і своєчасно панові бургомістрові і спеціальній радній комісії оповідав, таким чином свою пильність місту виявляючи. А надто усіляких іноземних купців східних, які до міста Львова з товарами і грошима приїжджають, пильнував і кожного як того, хто приїхав, так того, хто виїжджав, панові бургомістрові презентував, жодного до міста, як і з міста без розписок бургомістра і перекладача ані впускати, ані випускати не наважувався».</p>
<p>Таким чином давні вірменські перекладачі у Львові, окрім своєї безпосередньої перекладацької та нотаріальної діяльності, виконували ще й обов’язки розвідувальні й поліційні, коли виявляли реальних чи потенційних шпигунів і купців, схильних до економічних злочинів.</p>
<p>Цікаво, що завжди в історії людства геополітичні інтереси впливали на внутрішню політику окремих держав. Переможець битви з турками під Віднем 1683 року король Ян III Собеський плекав задуми відродження незалежного Вірменського королівства, що мало би послабити Османську імперію. Тому політика короля щодо львівських вірмен була максимально сприятливою: від кінця 1670-х років привілеї та пільги на користь львівської вірменської громади щедро сипалися з королівської канцелярії. Вірменські старші вперше у міських документах почали титулуватися «райцями», їхні кам’яниці звільнялися від сплати податків, а вся вірменська громада отримувала ті ж права, що й польська.</p>
<p>Міська влада, звісно, всьому цьому противилась, як могла, судові процеси тягнулися нескінченною вервечкою, та у цих протистояннях вірмени невпинно виборювали свої права. Утім львівська влада щодо вірмен була затятою: у той час, коли впродовж XVIII століття вірмени – вихідці зі Львова здобували керівні посади у магістратах Варшави, Кракова і Любліна, у Львові вони змогли стати міськими урядовцями лише за австрійських часів.</p>

Додатково

Джерело

Посилання на джерело

http://

Автор

Перегляди

SEO

Ключові слова

Опис

Редагувати матеріал форма редагування матеріалу

Матеріал

Додатково

SEO

Головне зображення

Публікація

Статус

Оприлюднити

Категорії

Зв’язані матеріали

Теги & SEO

RSS

Підтвердження

В кошик

Langdon's Birthday

Frodo Updated His Profile

Nora Joined Mailing List

Cron Job 254 Executed